Чому наука не спростовує Бога. Амір Аксель

Про книжку «чому наука не спростовує бога» аміра акселя Чимало людей вважає, що сучасна наука здатна пояснити походження нашого Всесвіту та спростовує існування Бога. Водночас такі відомі сучасні науковці й мислителі, як Лоренц Краусс, Річард Докінз, Деніел Деннетт, Сем Гарріс і нині покійний Крістофер Гітченз десятиліттями критикували релігію та заперечували ідею розумного задуму. У цій захопливій книжці Амір Аксель вступає у двобій з атеїстами, використовуючи математику, фізику, астрономію та інші науки. Великою перевагою книжки є доступний стиль написання, завдяки якому читач краще розбиратиметься в таких складних дисциплінах, напрямах і темах, як квантова теорія, космологія, математична логіка, таємниця антиматерії або теорія про паралельні світи. Окремою перлиною є цікава історія ставлення до віри у Творця найбільших науковців людства — від аргументів Декарта, Ньютона і Ляйбніца до поглядів Айнштайна, знаменитих теорем Ґеделя та ідей про Бога відомих нобелівських лауреатів сучасності. Про автора Амір Аксель (1950–2015) — американський науковець. Автор науково-популярних книжок з історії математики та природничих наук, серед яких міжнародний бестселер «Остання теорема Ферма». Освіту здобував у Каліфорнійському університеті в Берклі та Орегонському університеті. Статті Аміра Акселя друкували New York Times, Wall Street Journal та інші видання. ВІДГУКИ НА КНИЖКУ: Мудра книжка, спонукає до роздумів. Washington Post Книжку Акселя варто прочитати. Forbes Книжки на схожу тематику «Коротка історія релігії», Річард Голловей, Наш Формат, 2023 рік «Небеса на землі», Майкл Шермер, Наш Формат, 2019 рік Цитати з книжки: Як науковий письменник, що здебільшого працює з математикою, фізикою та космологією, я сотні разів замислювався над тим, що для мене становить найбільшу з усіх таємниць: як у надзвичайно гарячому й густому первинному бульйоні, за частку секунди після Великого вибуху, кварки раптом зібралися по троє, до того ж саме два «верхніх» і один «нижній», щоб утворити протони, а два «нижніх» і один «верхній», — щоб утворити нейтрони. Як така малоймовірна подія взагалі сталася без будь-якого заздалегідь спланованого розумного втручання? І ще, як так сталося, що маси елементарних частинок мають саме таке ідеальне співвідношення, за якого наш світ атомів і молекул узагалі може існувати? Яким способом сили природи — гравітація, електромагнетизм, сильна і слабка ядерні взаємодії, та ще загадкова «темна енергія», що пронизує космос, — наділені відповідною інтенсивністю, необхідною, щоб підтримувати Всесвіт, який має потрібну стабільність, і ні колапсує, ні вибухає ще до того, як зародиться життя? Дуже важко уявити, що все це відбувалося випадково. Ми дуже туманно уявляємо, як утворилися складні евкаріотичні клітини живих організмів, а з ними й усе розмаїття життєвих форм на Землі. З наукового погляду, ймовірність, що співвідношення всіх параметрів, потрібних для виникнення життя, — результат сліпого випадку, така мала, що відомий британський космолог Стівен Гокінг сказав: «Малоймовірно, щоб міг випадково виникнути Всесвіт, схожий на наш, якщо взяти до уваги всі можливі константи й закони, які мають для цього існувати». Інший видатний фізик, Роджер Пенроуз, узяв лише один з багатьох параметрів, необхідних для зародження життя, і показав, що ймовірність його випадковості дорівнює . Такі числа змушують забути про категоричність. А тепер подумайте про шанси на випадковий розвиток розумного життя. Враховуючи, яке неймовірне є існування нашого Всесвіту, відкидати Бога чи акт створення видається зарозумілим.