Автаркія. Самодостатність у сучасному світі. Євген Врядник

Ця книга народжена на передовій. Євген Врядник досліджує поняття автаркії (самодостатності) як засобу для збереження внутрішньої свободи в умовах сучасного світу. Тут поєдналися глибокі роздуми про індоєвропейську цивілізацію і досвід бойових дій. Автор переосмислює античний стоїцизм, кінізм та інші вчення, що стають дедалі кориснішими для сучасної людини, формують нинішніх воїнів. Через призму власного досвіду він розглядає, як досягнення стану автаркії допомагає не втрачати себе у вирі подій і зберігати твердість духу, коли все навколо змінюється. Це путівник до самодостатності, яка допомагає залишатися вірним вищим принципам і долати випробовування долі. Чому варто прочитати цю книжку Перед вами результат осмислення воєнного досвіду, який набувався паралельно з вивченням філософських систем індоєвропейської ойкумени. ПРО АВТОРА Євген Врядник — доброволець ЗСУ, захисник України, ветеран російсько-української війни, письменник, громадський діяч, перекладач та видавець. Автор видання «Автаркія. Самодостатність у сучасному світі». Книжка на схожу тематику «Свобода», Себастьян Юнґер, «Наш Формат», 2024 рік ЦИТАТИ З КНИЖКИ «АВТАРКІЯ. САМОДОСТАТНІСТЬ У СУЧАСНОМУ СВІТІ» Що ж означає поняття «герой» сьогодні? Цієї конкретної історичної миті «герой» рівноцінний особливому типу пасіонарія, який долає суттєві перешкоди на своєму шляху й живе «на вістрі бритви». Але звідки беруться такі мужі чину? Можна припустити, що автаркічну систему виховання в наші часи реально інституціалізувати, поставити на рейки; тим більше таке в історії уже було: згадані дзенські монастирі, де самураї проходили навчання; система виховання давніх греків — пайдея; навчання індоарійських кшатріїв у ведійський період; навіть духовні вправи в католицьких монастирях середньовічної Європи; заняття meditatio, спокій яких переривали хіба що співи fratres... Уже не кажучи про «самонавчання»: наприклад, дід барона Унгерна, кілька імператорів Священної Римської імперії та королева Англії Єлизавета відкрито вивчали веселу науку Європи алхімію, яка має найпершу функцію — народити на світ, унаслідок внутрішніх трансформацій, нову людину. Давня Європа багато знала про такі гірські висоти духу, куди може забратися досвідчений альпініст-герой; історія про джерела цього шляху сягає глибини століть, де можна розглянути контури елевсинських містерій, свята римських луперкалій і Ver Sacrum… У часи криз і катастроф відкривається можливість провести пізнавальні спостереження за основами людського існування та виворотом, за лаштунками звичайного млявоплинного життя. Найкращим чином це дає змогу зробити війна. І одна з її найважливіших парадоксальних істин — людська істота сама по собі нічого не варта. Тільки героїзм як найчистіший прояв особистості дає реальну цінність її існуванню.