Корзина
+380 (67) 727-81-33
Весельчак
Корзина

Наративи масового ураження. Тактики і стратегії інформаційної війни. Артем Захарченко

500 ₴

  • Готово к отправке
  • Код: 9786178651046
Наративи масового ураження. Тактики і стратегії інформаційної війни. Артем Захарченко
Наративи масового ураження. Тактики і стратегії інформаційної війни. Артем ЗахарченкоГотово к отправке
500 ₴
+380 (67) 727-81-33
+380 (67) 727-81-33
возврат товара в течение 14 дней по договоренности
У компании подключены электронные платежи. Теперь вы можете купить любой товар не покидая сайта.
ПРО КНИЖКУ Бійцю на спостережній позиції завжди важливо розуміти, що відбувається навколо. Чому праворуч чути постріли? Чий «мавік» завис у небі — наш чи ворожий? Чи не намагаються обійти його з флангу? В інформаційному просторі — так само. Кожна людина має знати, чому саме зараз побачила певну інформацію, хто за нею стоїть і якої реакції добивається. Спираючись на реальні кейси й досвід України у повномасштабній війні, автор пояснює стратегії і тактики медіавпливу через чотири рівні — від фактів і меседжів до порядку денного та наративів. Кожен розділ містить окремий блок для фахівців, який глибше розкриває тонкощі медійної професії. Ця книжка дасть вам розуміння процесів в інформаційній війні і покаже, як виявляти наміри всіх, хто хоче на вас впливати. ПРО АВТОРА Артем Захарченко — український науковець, доктор наук із соціальних комунікацій, викладач Навчально-наукового інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка, письменник. 17 років працював журналістом і редактором у медіа. Нині керує ГО CAT-UA, яка з першого дня повномасштабного вторгнення аналізує воєнну комунікацію в Україні. ВІДГУКИ В інформаційній війні перемагає не той, хто гучніше кричить, а той, хто краще керує рівнями впливу — від фактів до наративів. Книжка дає системне розуміння, як керують нашою увагою і рішеннями. Її автор досліджував інформаційну війну і водночас допомагав відбивати інформаційні атаки на практиці. Така комбінація трапляється рідко, тому цей путівник інформаційною війною читається легко і дає чітке розуміння, як побудовані наративи, чому одні меседжі працюють, а інші — тільки погіршують ситуацію. Альона Романюк, засновниця фактчекінгового проєкту «НотаЄнота», викладачка КНУ ім. Т. Шевченка цитати В автократичних країнах усе просто: журналісти пишуть те, що їм накажуть десь там, згори, з єдиного центру, який контролює всю інформацію. У Китаї непідконтрольні соцмережі навіть заблоковані, тому ніхто не може написати про утиски уйгурів чи незалежність Тибету. У Росії, особливо до війни, було трішки більше видимості свободи: соцмережі тільки погрожували заблокувати, і навіть існувало кілька «ліберальних медіа», які дозволяли собі критикувати владу (з тих, чий лібералізм закінчується на українському питанні). Але суть приблизно така сама, як і в Китаї. На Заході медіа, навпаки, умовно незалежні. Їх багато, вони належать різним корпораціям і конкурують одне з одним. Водночас у США або Великій Британії вони максимально комерціалізовані, наймасовіші видання й телеканали заробляють собі на рекламі, і політичні новини для них — не основний складник бізнесу. А, скажімо, у Скандинавії існує давня традиція потужної партійної преси або ж такої, яку підтримує держава, але яка водночас дотримується стандартів неупередженості. Велика мережа путінської брехні неоднорідна: має декілька «секторів», які лише частково один з одним перетинаються. І зазвичай одну інформаційну кампанію розганяють переважно в одній такій мережі, а інші або зовсім мовчать, або лише трохи підхоплюють поширене колегами. На початку повномасштабного вторгнення найпотужнішими були інформаційні кампанії, які розкручувалися на російському телебаченні, а також у соцмережах — передусім через акаунти телеведучих на кшталт Соловйова. Вони відносно «респектабельні» й зазвичай навіть намагаються імітувати дотримання журналістських практик. Принаймні посилатися на якесь джерело, а не просто заявляти щось голослівно. Інша дуже впливова на початку повномасштабного вторгнення мережа — російські «патріотичні мілітарі-блогери» та «воєнкори». Ця спільнота різношерста і не завжди слухається команд, особливо так було до бунту Пріґожина. Але дуже часто помітно, як ці ресурси разом беруться за розгін якогось воєнного фейку. Їхні кампанії мають дещо менше охоплення, зате добре «пригодовану», а не випадкову аудиторію. Не можна вічно контролювати порядок денний. Навіть не просто вічно — а хоч трохи тривало. Ваша тема активна в інфопросторі ну максимум кілька місяців — як, наприклад, тема України в американських медіа у 2022 році. Адже якщо на вас не падають ракети, які про цю тему нагадують, згодом ви починаєте більше цікавитися іншими речами. Україна і так трималася доволі довго, і то лише тому, що тут відбувалися справді цікаві, незвичні для світу речі, які водночас дуже добре вписувалися в один із відомих з античності сюжетів: усім дуже хотілося подивитися, як Давид поб’є Голіафа. А коли виявилося, що чекати на це дуже довго, то всім набридло. Не набридло тільки українцям — ми й далі копирсаємося в темі війни, тимчасом як увесь світ не розуміє, чому ми на ній так зациклені.
Характеристики
Основные
ПроизводительВидавництво Наш формат
Страна производительУкраина
ISBN9786178651046
АвторАртем Захарченко
Вид переплетаТвердый
Количество страниц240
СостояниеНовое
Язык изданияУкраинский
Пользовательские характеристики
Длина21
Ширина14
Информация для заказа
  • Цена: 500 ₴