Влада гідних. Як меритократія створила сучасний світ. Адріан Вулдрідж

Про книжку «Влада гідних». Що дає змогу найкраще визначити, чи гідна людина обіймати важливі посади? Тест на IQ, як вважало чимало британських і американських науковців ХІХ і початку ХХ століття? Чи, може, кількаденний іспит, учасники якого мали подолати фізичні й розумові перепони, як упродовж століть було в Китаї? У різний час і в різних місцях правителі й цілі суспільства винаходили та випробовували найрізноманітніші варіанти, щоб досконало втілити принципи меритократії — влади найкращих, влади гідних. Автор простежує історію меритократії від часів винайдення в Стародавні часи і до її сьогоднішньої кризи, щоб врешті поставити ключові питання — яке в неї майбутнє і чи є їй адекватні альтернативи? Про автора Адріан Вулдрідж — редактор відділу політики і колумніст журналу Economist. Доктор історії в Оксфордському університеті. Відгуки про книжку «влада гідних» Ця унікальна і дивовижна історія пояснює... що доручати обов’язки людям, які найбільш спроможні виконати їх, — це справді краще, ніж перевірені часом звичаї корупції, протекції, непотизму і спадкових привілейованих груп. Стівен Пінкер, професор психології у Гарварді,  автор книжок «Добрі янголи людської природи», «Просвітництво сьогодні» Чудова книжка... «Влада гідних» вносить важливі й потрібні виправлення в сучасну критику меритократії... Наполегливо рекомендую. Френсіс Фукуяма, філософ і політолог, автор книжок «Лібералізм і його протиріччя», «Ідентичність»  Цитати з видання «влада гідних» За Платоном, будь-яке об’єктивне дослідження роду людського показує, що його представники від природи розділені на три типи, залежно від природних здібностей: золотий, бронзовий і срібний. Золоті люди — це законні хранителі держави, які завдяки поєднанню природних здібностей і ретельної підготовки здатні глибше мислити, чіткіше бачити і, як наслідок, правити справедливіше, ніж будь-хто інший. Срібні люди — це творці багатств, імпресаріо виробничого процесу. Бронзові люди — сини праці з мозолястими руками, які дбають про життєві потреби. Сенс освіти — не заповнити голови дітей фактами, як наповнюють порожню склянку водою, а переконати їх любити мудрість заради неї самої. Мета всіх цих зусиль полягає не лише в тому, щоб створити добре освічену державну службу, хоча це й добра річ, а в тому, щоб створити касту царів-філософів або інтелектуальну аристократію, яка зможе вести державу до світла. Сінгапур — мабуть, зразок меритократії для світу — перетворився з недорозвиненого болота на одну з найбагатших країн з вищим рівнем добробуту і більшою тривалістю життя, ніж у його давнього колоніального володаря. Скандинавські країни зберігають своє місце вгорі міжнародних рейтингів процвітання і продуктивності здебільшого тому, що віддані освіті, доброму врядуванню і, попри комунітарну видимість, конкуренції. Автори демонструють, що країни з високими показниками меритократії мають значно більше бонусів від нових технологій, ніж із низькими, як-от Італія. До 1995 року італійський стиль управління, заснований на лояльності, не мав негативних наслідків для зростання продуктивності. Але з початком ІТ-революції таке управління уповільнило зростання продуктивності в Італії на 13–16 відсоткових пунктів. Це свідчить, що дивіденди від меритократії зростають разом із ІТ-революцією: меритократія — не лише таємне джерело економічного зростання в довготривалій перспективі, а й таємний інгредієнт, який стає чимдалі дієвішим.